FM Галичина


Найбільше читають

Система Orphus
Версія для друку

Актуально, Львівщина, Найголовніше, Новини, Політика 
11:32 27 лютого 2014 року

У керівництві України опинилися семеро львів’ян

У майбутньому складі Кабміну, який вчора, 26 лютого, на Майдані Незалежності представила Рада Майдану, є чотири кандидати на посади міністрів зі Львівщини.

Серед них:

Міністр фінансів ‒ Олександр Шлапак.
Міністр охорони здоров’я ‒ Олег Мусій.
Міністр закордонних справ ‒ Андрій Дещиця.
Міністр Кабінету міністрів ‒ Остап Семерак.

Також зі Львівщини походять новопризначені:

Глава РНБО ‒ Андрій Парубій.
Глава Нацбанку України – Стапан Кубів.
Уповноважений здійснювати контроль за діяльністю Генеральної прокуратури України – Олег Махніцький.

Фото: Wikipedia

Фото: Wikipedia

Олександр Шлапак народився 1 січня 1960 року в Іркутську (Росія), український політик, чиновник.

Освіта повна вища. У 1982 році закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет автоматики, інженер-системотехнік, «Автоматизовані системи управління».

Українець. Батько Віталій Федорович (1935–1995), мати Катерина Григорівна (1935) –пенсіонери. Дружина Оксана Марківна (1960). Дочки Галина (1980) і Катерина (1983).

1977–1982 — студент Львівського політехнічного інституту.

1982–1984 — інженер-програміст Львівського політехнічного інституту.

1984–1990 — секретар комітету комсомолу Львівського політехнічного інституту; завідувач відділу комсомольських організацій Львівського обкому ЛКСМУ; завідувач відділу студентської молоді ЦК ЛКСМУ; перший секретар Львівського міськкому ЛКСМУ; перший секретар Львівського обкому ЛКСМУ.

1990–1993 — голова облради Демократичної спілки молоді Львівщини.

1993–1998 — директор Львівської філії, директор Західного головного управління, заступник голови ради КБ «Приватбанк».

1998–2000 — керівник групи радників Віце-прем’єр-міністра України з питань економіки.

Лютий 2000 — липень 2001 — заступник Міністра, 10 липня — 30 серпня 2001 — Міністр економіки України.

30 серпня 2001 — 30 листопада 2002 — Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України.

Січень 2003 — лютий 2005 — заступник Голови НБУ.

12 жовтня 2005 — 10 серпня 2006 — Голова Державного казначейства України.

Листопад 2006 — березень 2007 — керівник Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України.

Березень 2007 — лютий 2010 — перший заступник Глави Секретаріату Президента України — представник Президента у Кабінет Міністрів України.

Член Ради національної безпеки і оборони України (серпень 2001 — грудень 2002).

Державний службовець 1-го рангу (з січня 2003).

З 2005 року очолює ВГО «Товариство «Україна — В’єтнам».

15 серпня 2011О.Шлапака облили водою і збили окуляри під час свідчень по справі Юлії Тимошенко (на яких він свідчив проти неї) біля Печерського суду.

О.Шлапак є віце-президентом Асоціації платників податків, яку очолює Валентина Арбузова (мати Сергія Арбузова).

Був нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (1 січня 2010) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний розвиток Української держави.

Орден «За заслуги» III ст. (19 березня 2004) — за значний особистий внесок у реалізацію державної грошово-кредитної політики, розвиток банківської справи та високий професіоналізм.

Заслужений економіст України (7 лютого 2008) — за значний особистий внесок у забезпечення інтеграції України до Світової організації торгівлі.

Відзначений державною нагородою Соціалістичної Республіки В’єтнам — орденом Дружби (2011).

Фото: vz.kiev.ua

Фото: vz.kiev.ua

Олег Мусій народився12 травня 1965 року с. Переспа, Сокальського району, Львівська області у родині службовців. Лікар, громадський діяч; організатор медичної служби на Євромайдані. Одружений. Дружина Наталія — фінансист. Має двох доньок — Тетяну та Христину.

Після закінчення середньої школи у 1982 році із золотою медаллю став студентом лікувального факультету Київського медичного інституту ім. О.О.Богомольця. Фах – анестезіологія і реаніматологія. Під час навчання активно займався науковою роботою.

З 1983 року й до закінчення навчання у 1988 році був членом Правління Студентського Наукового Товариства ім. О.А Киселя.

У 1987-88 рр., навчаючись, працював медбратом у відділенні реанімації Київської клінічної лікарні № 25.

1988 році закінчив Київський медичний інститут ім. О.О.Богомольця, спеціальність –анестезіологія і реаніматологія.

Із серпня 1988 року, працюючи у Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії, пройшов інтернатуру з анестезіологія-реаніматологія на відповідній кафедрі Київського медінституту.

До травня 1992 року працював лікарем анестезіологом-реаніматологом відділення відновлюваного лікування НДІ нейрохірургії.

У 2008 році після закінчення спеціалізації у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика отримав другу лікарську спеціальність «Організація і управління охороною здоров’я».

У грудні 2009 отримав вищу кваліфікаційну категорію за цією ж спеціальністю.

Проходив навчання у Польщі, США, Фінляндії, Австрії, Німеччині.

О.Мусій – громадський діяч з більш як 20-річним досвідом:

Президент Всеукраїнського Лікарського Товариства (ВУЛТ).

Голова Правління Київського Лікарського Товариства.

Віце-президент Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (СФУЛТ).

Член Правління міжнародної лікарської організації – Південно-Східний Европейський Лікарський Форум (Southeast European Medical Forum, SEEMF, Bulgaria). Віце-президент Української медико-правової асоціації.

Голова Громадської Ради при Міністерстві охорони здоров’я України, голова сектору законодавчих ініціатив Дорадчої ради з питань охорони здоров’я Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України, помічник-консультант Народного депутата України.

Член Громадської ради з питань розвитку саморегулювання підприємницької та професійної діяльності при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, Громадської Ради при Київській міській державній адміністрації, Громадської Ради при Міністерстві надзвичайних ситуацій України.

Розробник 6 проектів Законів України у сфері охорони здоров’я, громадянського суспільства, професійного самоврядування та саморегулювання ринків.

Один із ініціаторів та авторів прийняття Етичного Кодексу лікаря України.

Автор чотирьох та редактор семи медичних книг, автор більш як 40 наукових та науково-публіцистичних статей.

Учасник та доповідач більше 20 всеукраїнських і міжнародних медичних з’їздів, конгресів та конференцій.

Входив до Медичної сотні Євромайдану, координатор медичного штабу Євромайдану.

Фото: glavcom.ua/

Фото: glavcom.ua/

Андрій Дещиця народився 22 вересня 1965 року на Львівщині. Український дипломат. Надзвичайний та Повноважний Посол України.

Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка (1989), Альбертський університет (Едмонтон, Канада) (1995), магістр гуманітарних наук. Кандидат політичних наук (1995). Володіє іноземними мовами: англійською, російською та польською.

З 1996 по 1999 — прес-секретар, перший секретар Посольства України в Республіці Польща.

З 1999 по 2001 — старший координатор Програми ПАУСІ (Польсько-Українсько-Американська Ініціатива про співпрацю) в Україні.

З 2001 по 2004 — радник Посольства України у Фінляндській Республіці.

З вересня 2004 по серпень 2006 — радник-посланник Посольства України в Республіці Польща.

З серпня 2006 по грудень 2007 — речник Міністерства закордонних справ України.

З 4 грудня 2007 — 9 жовтня 2012 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Фінляндії.

З 3 жовтня 2008 — 9 жовтня 2012 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Ісландії за сумісництвом.

У дні Майдану виступив проти керівника МЗС Леоніда Кожари.

Фото: golos.com.ua

Фото: golos.com.ua

Остап Семерак народився 27 червня 1972 року у Львові. Він – український політик. Народний депутат України. Член партії «Реформи і порядок» (з 1997), голова виконкому.

Українець. Батько Михайло Михайлович (1940) — завідувач кафедри термодинаміки і фізики Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Мати Стефанія Василівна (1948) — економіст ТОВ «НТОН». Дружина Орися Володимирівна (1974) — лікар. Має сина та дочку.

З 1989 до 1994 року навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, а з 1992 до 1998 року в Національному університету «Києво-Могилянська академія» за фахом магістр політології.

1992–1995 — співзасновник та заступник голови Студентського братства Національного університету «Києво-Могилянська академія».

1994–1996 — координатор програми «Школа молодого політика» Українського фонду підтримки реформ.

З 1996 — президент Фонду сприяння розвитку політичної і правової культури.

З лютого 1997 — керівник секретаріату фракції ПРП «Реформи-центр», з 2002 — завідувач секретаріату фракції «Наша Україна»;

З 2005 — завідувач секретаріату фракції партії «Реформи і Порядок» у Верховній Раді України.

Серпень 2006 — листопад 2007 — заступник голови Київської обласної державної адміністрації з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю.

Співавторство книги «Абетка українського політика» (1997).

Володіє англійською мовою. Захоплюється спортом та авто.

Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від ПРП, № 22 в списку. На час виборів: консультант депутатської групи «Реформи» Верховної Ради України, член ПРП.

Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України за виборчім округом № 218 міста Києва, висунутий Виборчим блоком політичних партій Блок Віктора Ющенка «Наша Україна». За 9.54 %, 4 місце з 30 претендентів. На час виборів: завідувач секретаріату депутатської фракції ПРП у Верховній Раді України, член ПРП.

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Громадянського блоку «Пора-ПРП», № 21 в списку. На час виборів: завідувач секретаріату фракції партії «Реформи і Порядок», член ПРП.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 140 в списку. На час виборів: заступник голови Київської обласної державної адміністрації, член ПРП. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з 23 листопада 2007). Член Комітету з питань бюджету (з 26 грудня 2007).

Державний службовець 3-го рангу (з серпня 2001).

Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді, Львівська область. Він — український політик. Народний депутат України. Член партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», входить до Політради. Комендант Самооборони Майдану.

Одружений, виховує доньку Ярину.

У 1994 році закінчив історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, отримавши диплом спеціаліста за фахом «історик, викладач історії». У 2001 році закінчив аспірантуру Державного університету «Львівська політехніка» за фахом «політологія та соціологія».

1987 — лаборант Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

1987–1988 — лаборант Верхньодністровської слов’яноруської археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

1988–1989 — лаборант Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

1991 — старший лаборант Карпатської архітектурно-археологічної експедиції Інституту суспільних наук АН УРСР.

1988-го очолив націоналістичну молодіжну організацію — Товариство «Спадщина». Брав участь в національно-визвольному русі, організовував перші в Україні пікети. 1989-го року його було арештовано за організацію несанкціонованого мітингу.

З 1990-го — депутат Львівської обласної ради, секретар постійної депутатської комісії з питань молоді й спорту.

1991-го року, поруч з Олегом Тягнибоком був одним з засновників Соціал-національної партії України (СНПУ), перейменованої 2004-го в Всеукраїнське об’єднання «Свобода».

1994-1998 роки — депутат Львівської міськради, голова депутатської групи.

З 1996-го — керівник Товариства сприяння Збройним Силам та Військово-Морському Флоту України «Патріот України».

З 1999-го року — редактор науково-політичного журналу «Орієнтири».

Наприкінці 1999-го очолив молодіжне крило Соціал-Національної партії України (СНПУ) «Патріот України».

З 2002-го — депутат, заступник голови Львівської обласної ради.

Активний учасник Помаранчевої революції. Під час подій листопада-грудня 2004-го року був комендантом Українського дому в Києві. Нагороджений пам’ятним знаком «Визначному учаснику Помаранчевої революції». Член політичної ради партії «Наша Україна».

З 2005-го — голова партії «Народний союз «Українці!», реорганізованої в Громадянське об’єднання «Український дім».

З 2006-го року — депутат Львівської обласної ради від блоку «Наша Україна».

З 2007-го — народний депутат України VI скликання від блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Голова підкомітету з питань контролю над здійсненням зовнішніх відносин Комітету Верховної Ради у закордонних справах. Член депутатської групи В’ячеслава Кириленка «За Україну!».

3 лютого 2012 року написав заяву про вихід з партії «Наша Україна». 6 червня вступив до партії «Фронт змін».

З 2012-го — народний депутат України VII скликання від ВО «Батьківщина». Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення інтеграції України в міжнародний науковий та освітній простір Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.

А.Парубій був нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (грудень 2006).

Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (23 червня 2009).

Почесна грамота Президента України.

Степан Кубів народився19 березня 1962 року, село Мшанець, Зборівський район, Тернопільська область — український політик та громадський діяч, народний депутат України 7 скликання (з 12 грудня 2012 року). Одружений, має доньку.

У 1984 році закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, математичний факультет.

У 2002 році здобув другу вищу освіту зі спеціальності «економіка та менеджмент» у Національному університеті «Львівська політехніка».

У 2006 році присуджено науковий ступінь кандидата економічних наук зі спеціальності «Економіка, організація і управління підприємствами».

1983–1984 р.: Львівський державний університет ім. І. Франка, лаборант науково-дослідного сектору;

1984–1984 р.: Львівський державний університет ім. І. Франка, лаборант кафедри вищої математики;

1985–1988 р.: Львівський державний університет ім. І. Франка, асистент кафедри вищої математики;

1988–1988 р.: Львівський обком ЛКСМ України, завідувач відділом по роботі з молоддю;

1988–1990 р.: Львівський обком ЛКСМ України, завідувач відділом організацій;

1990–1990 р.: Львівський обком ЛКСМ України, відповідальний координатор інформаційно-методичного центру Львівського обкому ЛКСМ України за переведенням в обласний штаб студентських загонів;

1990–1991 р.: Львівський обласний штаб студентських загонів, завідуючий сектором пропаганди та інформації;

1991–1991 р.: Львівське обласне молодіжне науково-економічне об’єднання «Студентський Львів», заступник директора по науково-технічній творчості та нових формах господарювання;

1991–1994 р.: Львівське обласне молодіжне науково-економічне об’єднання «Студентський Львів», директор;

1994–1994 р.: Спільне науково-виробниче підприємство «Студентський Львів», директор;
1994–1994 р.: АТ «Західноукраїнський Комерційний банк», спеціаліст планово-економічного відділу;

1994–1996 р.: АТ «Західноукраїнський Комерційний банк», начальник відділу планування та звітності Управління координації діяльності філіалів;

1996–1996 р.: АТ «Західноукраїнський Комерційний банк», в. о. начальника Управління координації діяльності філіалів;

1996–1997 р.: АТ «Західноукраїнський Комерційний банк», начальник Управління планування і фінансів ;

1997–1998 р.: АТ «Західноукраїнський Комерційний банк», заступник Голови правління — начальник Управління планування та фінансів;

1997–1998 р.: АТ «Західноукраїнський Комерційний банк», заступник Голови правління;

2000–2000 р.: АТ «Західноукраїнський Комерційний банк», перший заступник Голови правління;

2000–2000 р.: АТ «Західноукраїнський Комерційний банк», в. о. Голови правління;
2000–2008 — голова ВАТ «Кредобанк».

З 2008 року по даний час — доцент кафедри маркетингу і логістики НУ «Львівська політехніка» (за сумісництвом).

З 2010 по 2012 р.— член спостережної ради банку «Львів».

З 12 грудня 2012 р. Народний депутат України VII скликання.

Під час масових антиурядових виступів в Україні 2013–2014 року С.Кубів був комендантом Будинку профспілок у в Києві.

З 2006 — до 2010 року — депутат Львівської обласної ради, член фракції «Наша Україна».

З 2010 — по 12.12.2012 — депутат Львівської обласної ради, заступник голови бюджетної комісії, голова фракції «Фронт Змін».

З 2010 по 2012 р.: Львівський обласний осередок Громадської організації «Фронт Змін», голова.

У жовтні 2010 року балотувався на посаду мера міста Львова. Посів п’яте місце, отримавши більше 14 тисяч голосів.

В жовтні 2012 року обраний народним депутатом України від ВО «Батьківщина» під № 23. Був главою обласного передвиборчого штабу.

У Верховній Раді України 7 скликання обіймає посаду заступника Голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

Член партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», входить до Політради партії.

Співголова міжфракційного депутатського об’єднання у Верховній Раді України 7 скликання «Львівщина».

Член ради Торгово-промислової палати України. Член наглядової ради Львівського національного університету імені Івана Франка.

Співзасновник Громадської організації «Мистецький фонд імені Короля Данила».

Член «Ротарі клубу Львів»

Автор близько 50 праць з економіки, маркетингу, банківської справи та екології, зокрема: «Оцінка комерційного банку в концепції досконалої привабливості», «Особливості використання прямого та інтерактивного маркетингу в Україні», «Управління диференціацією банківських послуг» та інші.

16 лютого 2005 року нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня за вагомий особистий внесок у захист демократії, єдності, соборності і незалежності України, відстоювання ідеалів свободи і прав людини, активну громадянську позицію.

2006 — Державна нагорода Польщі «Золотий Хрест Заслуги» від Президента Республіки Польща Леха Качиньского — за особливо вагомий внесок у розвиток міжнародного співробітництва і добросусідства, за особливо зразкову працю, жертовну громадську роботу і благодійну діяльність.

2007 — Почесна грамота Верховної Ради України — за вагомий особистий внесок у становлення української державності.

2001 — подяка та золота медаль ім. Короля Данила Галицького.

2001 — Почесне звання «Народний посол України».

2005 — Грамота Верховної Ради України за вагомий внесок у становлення національної банківської системи, залучення банківських іноземних інвестицій та розвитку національної системи масових електронних платежів.

2006 — Орден Святого Миколая Чудотворця з відродження духовності в Україні від УПЦ КП.

У 2007 за рейтингом ТОП-100, який укладають видавництво «Економіка», редакції газет «Діло» та «Інвестгазета», у номінації «Найкращі топ-менеджери України» у розділі «Банківський сектор» голова правління ВАТ «КРЕДОБАНК» Степан Кубів посів сьоме місце.

2008 — Грамота Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира Гузара за допомогу у будівництві Патріаршого Собору.

2008 — Грамота Архієпископа Львівського Ігоря (Возьняка) за розбудову храму Вознесіння Господнього у Львові.

29 липня 2013 — Грамота Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Святослава Шевчука за виготовлення дзвонів відпустового Марійського Центру Василіянського Монастиря Преображення Господнього на ясній горі в Гошеві.

Олег Махніцький народився 15 березня 1970 року у Львові. 1996 року закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Правознавство».
З 1997 по 1998 рік працював слідчим у прокуратурі Франківського району Львова.

З 1998 по 1999 роки – слідчий та старший прокуратури Львівської області.

З 1999 по 2001 рік – юрист на ПП «Агентство безпеки «Скорпіон».

Протягом 2001–2003 років О.Махніцький займався індивідуальною адвокатською практикою.

У 2003 році працював адвокатом у адвокатському об’єднанні «Осадчий та партнери».

У листопаді 2003 році став співзасновником та керуючим партнером адвокатського об’єднання «Валько і Махніцький».

У 2006 році обраний депутатом Львівської міськради за списками «Свободи».

Під час виборів президента 2010 року – уповноважений представник кандидата Тягнибока О. Я. в Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу.

У 2012 році був обраний народним депутатом України за списком «Свободи» під номером 21. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст новини та натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Детальніше про:
Loading...